Сюмбюль вмовляє Гюррем від дверей султана, де знаходиться Махідевран. «Не літай високо, бо боляче буде падати, паша. А я поможу тобі впасти» - «Гюррем-хатун, не погрожуй, дій – покажи на що ти здатна? А гучні погрози – це лише порожені слова. Не втручайся в мої стосунки з султаною.» - «Не втручатимусь, Хатідже-султан втрутиться» - зігнала злість на Ібрагімі. А султан тим часом покидає Махідевран, не бажаючи її. Повертається в покої доробляти перстень. Махідевран ридає. Гюррем нервується. Хатідже теж не спиться. Гюльфем її заспокоює.
Вранці Махідевран, блефуючи, чіпляється до Гюррем у коридорі, а потім йде до себе і ридає. Хатідже отримує листа від Ібрагіма і розквітає.
«Султано, володарко мого серця! Мені забракло сміливості з Вами попрощатися. Я їду в Паргу, щоб віднайти слід своїх рідних. Щоб заглушити свій біль і спокутувати гріх біля них, якщо знайду.
Я нічого не зміг зробити, хоча й обіцяв Вам і сподівався знайти вихід. Але рішення султана перекреслило все. Це – цілковита безвихідь. Я не зміг стерти сльози з Ваших очей. Я не відчинив Вам браму до райського саду. Страшні докори сумління не дають мені спокою в коридорах палацу, і я не можу звільнитися від них. Я можу обіцяти Вам лише одне: я кохатиму Вас до останнього подиху.
З повагою цілую Ваші руки».
Гюррем, ймовірно, зайшла до султана розповісти про Ібрагіма з Хатідже, а той саме знаходить у себе лист:
«Султане! Я – Ібрагім, син грецького рибалки Маноліса, слуга при дворі Сарухана, з яким Ви познайомилися на полюванні в Манісі.
Я пишу Вам цього листа вже не як великий візир, яким Ви мене зробили. Вирушивши на зустріч із своєю сім’єю, я з великою вдячністю і повагою повертаю Вам ту безмежну владу, яку я мав у великій Османській імперії. Султане, я не повернуся, бо кожна мить перебування у Вашому величному палаці була причиною моєї печалі. Моя повага і велике кохання до Хатідже-султан не дає мені вибору. Я не можу дати їй щастя, а бачити її біль і страждання – гірше смерті.
Повелителю! Я відмовляюся від себе, від служби у Вас. Пробачте.
Щоб висушити сльози Хатідже-султан, я готовий пожертвувати всім».
«Ти обманув мене. Дивлячись мені просто в очі. Як так?» - Сулейман. І виганяє Гюррем. Гюррем іде до валіде і розповідає про кохання Хатідже. Валіде вичитує доньку. Хатідже іде просити султана помилувати Ібрагіма, а той її не приймає.
«Для мене пам’ятати – це, як молитися подумки, очиститися від гріхів, повернутися до невинності, почати спочатку. Зараз я у морі, яке змінило моє життя і озираюся в минуле. Я – Ібрагім, навернений в іслам Маноліса і Софії з Парги. Я не бачив своєї матері 17 років. Я уникав зеркал. На своєму обличчі я шукав риси брата, матері, батька. І, шукаючи їх, я втрачав себе безповоротно, безнадійно. Я не зміг зупинитися. У вухах відлунюють звуки скрипок – це мама навчила мене грати, і це мій єдиний скарб, який я вивіз із батьківщини свого дитинства.
Я – Ібрагім. Що таке повернення? Куди людина повертається. Де це місце? Чи можна повернутися назад? Чи можливо це? Чи доля завжди веде вперед? Чи там є те місце, куди повертаються? Воно там чекає? Я побачу його? Чи серце мені підкаже? Чи знайду я шлях додому, йдучи дорогою, якою ходив раніше. Чи згадають мене море, яке я переплив; порт, в який прибув; віднайдена домівка? Чи прийме мене батьківщина в свої обійми. Повернення – не забаганка, а прагнення душі.»
Ібрагім приїздить на батьківщину, зустрічається з батьком і братом(вони рибалки), смакує смажену мойву, розповідає як став таким багатим, грає на скрипці. Ібрагіма звали Тео, а його брата Ніко. Мама померла. Ахмед-паша, користуючись відсутністю Ібрагіма, зносить плітки султану. «Султан Сулейман все зважує на терезах справедливості» – султан йому відповідь. Гюррем з Махідевран не можуть поділити ніч четверга.
«Я наказую тобі повернутися. Але чи знайдеш ти все таким, як залишив - не знаю. Навіть не думай зоставатися в Парзі. Я наказв тебе привести. Якщо ти й помреш, то на цій землі, поруч зі мною» – Сулейман відправив за Ібрагімом гінців.
Садика щось мутить з хоронцем. Їх помічає Айше, починає шантажувати ту. Садика перерізає дівчині горло. Сюмбюль жорстко допитує Садика, та стрілки переводить на Гюльнігаль. А Гюльнігаль нагадує про сварку Гюррем з Айше. Валіде звинувачує Гюррем у вбивстві. У Гюррем забирають дітей.
Хатідже просить пробачення у Сулеймана: «Володарю, Ібрагім-паша відмовився від своєї посади, свого майбутнього через відданість Вам, через повагу до Вас. Я відмовилася від свого серця. Я прошу, помилуйте його. Нехай Ібрагім живе, благаю!
13 серія завершується розмовою султана з Гюррем: «Ти народила мені дітей, була моїм щастям, радістю, світлом моїх очей, я тужив за тобою... І що ти зробила, Гюррем? Ти стала вбивцею? Як я тепер змогу тобі довіряти?»
Дивитися серіал "Величне століття" українською мовою:
"Величне століття. Роксолана" - найдорожчий проект в історії турецького телебачення серіал "Величне століття. Роксолана". У серіалі розповідається про роки правління наймогутнішого султана Османської імперії Сулеймана Великого та його пристрасне кохання до чарівної української красуні Роксолани.
|
