Вівторок, 06.12.2016, 03:51
Дивитися онлайн
Наші друзі

Розділи
1 сезон
2 сезон
3 сезон
4 сезон
Цікаві матеріали
Друзі сайту

Серіал "Величне століття. Роксолана"

Головна » 4 сезон » 149 серія (40 серія 4 сезону) "Смерть Гюррем"
12:57
149 серія (40 серія 4 сезону) "Смерть Гюррем"

149 серія

Гюррем знову викликала до себе Нурбану. Каже, що пожаліла її, не вбила того разу, лише вислала, а вона так - перетворила милість на слабкість. На що Нурбану впевнено відповіла, що скоро вона правитиме у цьому палаці. 

Я прийшла сюди крізь вогонь по гарячих водах. Я сиділа за столом не з вівцями, а з левами. Якщо ти цього хочеш, прошу - будь готова горіти в вогні." - "Я згодна, я все врахувала". Гюррем і Нурбану. Після цього Гюррем наказує Фахріє її вбити.

Гюррем просить Рустема завадити війні шехзаде. Навіть не так - заставляє його присягнутися на Корані: "Аллах мені свідок, що я обіцяю султані докласти всіх зусиль, щоб завадити братовбивчій війні наших шехзаде, і захищати їх від гніву султана Сулеймана. Обіцяю".

Сулейман з синами і свитою відкриє новозбудовану мечеть свого імені і проводить там намаз. Гюррем просить в нього останнє бажання - щоб її поховали тут, як він сказав, де його серце.

На ранок султан знайшов дружину на балконі - до неї знову приходив Фенікс. Жінка каже, що в неї сьогодні останній день. "Хочу, щоб накрили великий стіл. Щоб усі, кого я любила, зібрались разом". В саду накрили столи. 

"Міхрімах, дивись не забудь. Відтепер про володаря і своїх братів піклуватимешся ти. Ти маєш бути сильною."

"Позбудься своїх страхів. Страх накликає гнів і лихо. Як настане час, будь сильним. Те, чого заслужив зможеш добути лише хоробрістю." - до Селіма.

"Плекай милосердя у своєму серці, але рішення приймай, як правитель. Для того, щоб вижити, щоб здобути перемогу, іноді доводиться забувати про милосердя. Найважливіше, Баязиде лишитися живим. Попри все лишайся живим."

"У кожного смерть має свій колір. Моя - блакитна, огорнена червоним полум'ям. Глибока, як смарагдове море. Рай кожного у нього всередині. Мій - це нескінченна прогулянка квітучим садом.

Я - Настя Лісовська, невільниця з Рогатина, продана в османський палац. Невільниця. яку з Дніпра винесло в Чорне море. Невільниця, яка втратила батька, матір, братів, сестер і дорогих людей. Яка на тих величезних хвилях щомиті молилася, аби померти і поєднатися зі своєю родиною. Яка в сімнадцять років дізналася про печаль і жорстокість світу, і постаршала за один день на тисячу років. Знедолена і осиротіла Настя, яка відмовилася жити.

Я - Настя Лісовська. Я нікому не казала про свою печаль, ні з ким не ділилался. Я кинула свою біду у глибокий колодязь, вилила в море, і хвилі її забрали. На все, що ранило мою душу, я відповідала сміхом. Сльози лила тільки по своїй сім'ї. З цієї дівчинки-невільниці я створила султану і поставила її проти долі.

І от тепер я там. де змінилося моє життя і доля - у палаці султана Сулеймана. Цей палац, який я спершу хотіла знищити став моїм домом, гніздечком. Звідки я знала, що моє серце, яке зупинилося в пошуках помсти, знову почне битися?

Я - Гюррем, рабиня султана Сулеймана, його наложниця, султана і мати його п'ятьох дітей, його законна дружина Гюррем. Мене любили. І навіть ненависть ворогів я перемогла. Я давала життя і забирала. Від рабині я злетіла аж на вершину. Я пройшла крім вогонь і вітер. Я підпалювала і сама гасила.

Я - Гюррем-султан, я дух усіх жінок цього світу. І все моє буття сховано в любові володаря мого серця."

Гюррем просить прочитати коханого вірш, який він їй колись написав: "Ти мій мускус, мої пахощі, буття моє, кохана моя, ясний місяць ти мій, моя впевненість, моя таємниця, скарб мій, султано серед усіх красунь, життя моє, щастя моє, суть моя, мій червоний нектар, рай ти мій, весна моя, радість моя, день мій, троянда... О моя усміхнена квітка! Чинара моя, рух мій, прогулянка моя, гілочка моя в саду, бажання моє, найдорожча перлина, мій ранок і вечір, бесіда моя, весела моя, розрада, порада, олчин, сонце, свічка, руденька, вогняна, яскрава свічка в моїй спальні..."

Гюррем померла, час зупинився... (за історією 15.04.1558)

"...розумнице моя, пані моя, таємниця моя, світла моя, порада моя, ти моя султана, мій падишах, мій емір, душа мого Всесвіту, рослина моя, солодка моя, скрабниця моя, мій спокій на землі, свята моя, мій Юсуф, буття моє, ти хан Єгипту мого серця, ти мій Стамбул, мій Караман, ти весь мій азійський край, мій Бадашхан, мій Кепчак і Багдад, мій Хоресад, моя золота, моя тонкоброва, моя чарівноока, хвороба моя. Якщо помру, ти моя кров. Врятуй мене, моя чужинко!..

...Бо я - захоплений шанувальник біля твоїх дверей. Я вихваляю тебе завжди. Моє серце повне горя, очі - повні сліз. Я - закоханий Мухібі".

"О закохані, дійте! спробуйте скинути з себе цей тілесний тягар, бо щойно звільниться ваша душа, тягаря позбудеться й серце, яке полетить у безкрає небо. Оросіть свою душу і серце водою мудрості. Нехай вона змиє з них пил, щоб ваші очі не були прикуті журбою до брудної землі, а дивилися в небо. Хіба не кохання є душею всього живого на землі? Бо ж геть усе, крім кохання - тлінне. Все вмирає назавжди, тільки кохання лишається у цьому світі навіки."

"О людино! Твоє життя схоже на схід,а смерть - на захід. Тільки ні схід, ні захід не належать цьому небу, бо воно теж тлінне, його шлях пролягає в тобі. Краще лети на крилах кохання. Щосильніші вони в тебе, то хиткішими будуть сходи до болю та журби. Не суди світ з вигляду. Бо той, що в твоїх очах - зовсім інший, а ти про це й не знаєш. Спробуй не дивитися на цей світ, і побачити той, що в твоїх очах. Знай одне: коли ти міцно їх стулиш, все що є в цьому світі, зникне безслідно. Твоє серце, немов гребля, а твої почуття, немов його водозлив. Якщо немає водозливу, пий воду просто з серця.

Ти прочитай цю газель повністю з моєї душі, щоденника мого серця. Не слухай мого язика, бо з часом від нього не залишиться ні найменшого сліду. Тіло людини - це лук look, а її подих і слова - гострі стріли. Без своїх стріл лук безсилий.

Сюмбюль згадує, що Гюррем хотіла, щоб її поховали з перстнем, що зробив для неї султан. Але перстня на ній не було - його вкрали? А тим часом перстень уже крутить в себе в руках Нурбану. Сюмбюль хоч і встановив причетність Нурбану, але нічого зробити не зміг.

Грація Мендес і Ясей мають свої плани щодо майбутнього династії. Поки Мендес мутить з Рустемом, який підтримує Баязида, їхні ставки все ж на Селіма.

"Моє щастя, моє радосте, мої любі шехзаде! Я - ваша валіде Гюррем-султан. Я покинула цей грішний світ, мене вже не буде поруч. Я завжди боялася не вмерти, а втратити вас. Боялася, що моїх молитов і могутності буде для вас замало. Однак хай моя відсутність не наганяє на вас сумнівів. Обіцянки, які ви дали мені ще живій, хай будуть непорушними, хоч я померла. Поки ви памятаєте мене, відчуваєте мою присутність, я поруч з вами. Ви - діти Гюррем-султан, ви обидва маєте мою вдачу, у ваших жилах тече одна кров - кров султана Сулеймана Аллах мій свідок: ви посідаєте окремі, але однакові місця в моєму серці. І мій останній подарунок - цьому доказ. Я лишаю вам не шаблі і не кинжали, а обладунки, оздоблені моїми молитвами і слізьми. Як я захищала вас за життя, так ці обладунки захищатимуть вас після моєї смерті. Хоч як прикро, та прийде день і ви будете змушені їх одягнути. Прошу Аллаха, щоб ви того дня боронилися спина до спини. Ці обладунки - ваш захист проти одного ворога. Якщо ж боротиметеся один проти одного, то знайте: мені буде боляче на тому світі, моя душа горітиме, і я вам ніколи не пробачу. Ваш шлях - не війна. Миру завжди є місце.

Мій любий Селіме, дорогий Баязиде! Допоможи вам Аллах!

Люблю вас усім серцем. Ваша валіде Гюррем-султан".

"Відтепер я не хочу бачити шовк, а на столі, щоб не було золота і срібла. Мені досить трохи їжі". - Султан.

Міхрімах просить батька не здаватися. Він потрібен їй і державі. - кінець 149 серії.

Дивитися серіал "Величне століття" українською мовою:

Протягом кількох років свого життя при дворі султана Сулеймана, невільниця з маленького українського поселення Роксолана, рухалася до своєї мрії - безпеки і влади. Із простої наложниці вона перетворитися на дружину найсуворішого правителя Сходу, а її діти стали законними претендентами на трон Османської імперії, чиї кордони розширювалися з кожним днем. Але цей шлях був сповнений запеклої боротьби, засіяний смертями близьких людей і залитий океанами сліз, болем і приниженням, які не зламали волі сильної жінки.

Четвертий сезон серіалу "Величне століття. Роксолана" вийшов під слоганом «Вирішальна битва» і стане заключним в серіалі про Величне століття Османської Імперії. Після трагедії, що забрала життя її старшого сина, Гюррем ні на хвилину не забуває про місце, навіть не дивлячись на те, що пройшли роки ... Заручившись вірністю і підтримкою Рустема Паші, султана готується нанести ворогові смертельного удару. Між тим зростає суперництво між Селімом і Баязидом. А Падишах приймає рішення, здатне змінити долю Імперії.

134

Категорія: 4 сезон | Переглядів: 26011 | Додав: meri7837 | Рейтинг: 2.5/17