Махмуд-ага повідомляє Рустемові про місцезнаходження Явуза та Атмаджі. Той дає слузі завдання виявити, хто є автором листа, якого отримала Міхрімах. Паша підозрює, що це може бути Елькас-мірза.
Махідевран не задоволена тим, що син бере із собою у столицю Міхрінісу, адже зовсім недавно їх стосунки з батьком налагодилися. У цей час до кімнати султани входить Фідан і приносить листа, який доставив гонець володаря. Ось про що там ідеться: «Сину, довіра – річ така ж крихка, як скляний палац. Коли він розбивається, то кожен осколок пронизує серце наскрізь. Ти дивився мені у вічі і присягався, що між нами не буде більше жодних таємниць, хоч тобі було що приховувати. Пам’ятай, що в пеклі немає ніякого вогню, бо кожен приносить його в собі. Ти власноруч знищив мою любов і повагу до тебе, яку був заслужив. Сину, з серця батька до його дитини тече ріка, яку ти збаламутив і осушив. Відтепер знай – я тобі більше не довірятиму, а ти не даватимеш мені слова. Не приїжджай у столицю, бо ти дав зрозуміти, що недостойний бути намісником. Цей обов’язок візьме на себе Селім. Хай Аллах дарує тобі щастя з дружиною Міхрінісою і сином там, в Амасьї». Мустафа в шоці, Махідевран теж. Явуз та Атмаджа поняття не мають, як таке могло статися. Шехзаде підозрює, що у палаці шпигун. Ташлиджали натякає, що таким є Атмаджа, і вони зчепилися між собою, проте Мустафа їх зупинив. Шехзаде дає наказ написати Фатмі-султан, щоб та розвіла, хто зрадник.
Махідевран у бесіді з Міхрінісою каже, що міг видати Баязид, який разом з Хуріджихан бачив їх разом з Мустафою.
Зате у Манісі Селім ледь не танцює від несподіваного щастя – він віддає наказ Газанферові готуватися до від’їзду. Ага подумав, що шехзаде камінь на голову звалився, але Селім повідомив, що намісником замість Мустафи буде тепер він. Гюррем надіслала листа Нурбану з настановами не давати шехзаде вина, бути уважною і остерігатися неприємностей. Фаворитка вихваляє хасекі-султан і її безперечний вплив. Джанфеда повідомляє їй, що від чоловіка Евталії новин немає – він забрав гроші і пішов.
Баязид лютує через призначення Селіма. Хуріджихан не знає, куди дівати очі, а лала Мустафа каже, що якщо володар змінив рішення, то на те могли бути причини.
На базарі Сюмбюль зустрічається з Кудретом-агою і скаржиться на нудне життя. Він питає поради у торговця, чим би зайнятися, і в цей час звертає увагу на зерна кави. Сюмбюлю сподобався аромат, однак залишається невідомим, як готувати її. Вдома ввечері Сюмбюль мудрує над кавою. До нього завітала Гюррем, розпитала про життя-буття і помітила кавові зерна. Сюмбюль прочитав султані лекцію про кавове мистецтво і випробував на ній власноруч приготовлену каву. Поєднання кави з лукумом султані сподобалося.
Пірі-реїс виготовив нову карту, на якій зображені приєднані землі Австрії, і представив її на засіданні дивану. З усього світу йдуть листи з привітаннями, а Рустем повідомляє про успішну підготовку до походу. Султан гордовито каже, що якщо Османи зуміли поставити на коліна увесь християнський світ, то з якимось Тахмаспом розберуться швидко (ну, побачимо).
Міхрімах повідомляють, що Рустем забрав свої речі до іншого палацу. Гюльбахар каже про сумний настрій паші, на що султана відповіла: «Йому без мене буде краще. Найважче – це сподіватися на час. Іноді доводиться рубати з плеча». Наступного ранку Міхрімах повідомляє про своє рішення Гюррем: султана не розлучиться з Рустемом до походу і нічого не скаже володареві. Однак все це можливо за однієї умови: якщо Міхрімах у когось закохається, то Гюррем не стане їй перешкоджати і видасть заміж за того чоловіка. На це валіде відповіла: «Не забувай про час, Міхрімах. Він усе міняє, а надто думки. Ти ще можеш передумати». Гюррем все ж погодилася на умови і дала слово (ага, знаємо те слово).
Сулейман згадує свій похід на Буду. Він хоче подивитися на навчання у корпусі яничарів. Ті зустрічають його вигуками «Хай живе падишах!». Султан виголошує промову. Ага яничарів Ферхат питає про те, чому володар змінив рішення щодо намісництва Мустафи, однак той швидко вказує азі на своє місце.
Атмаджа повідомляє, що зрадницький лист про Мустафу до володаря прийшов з Кютах’ї. Ташлиджали підтверджує новину і припускає, що таким чином Баязид захотів посісти престол.
Селім вибирає арабського скакуна як подарунок для володаря. Йому повідомляють, що Димитрій просить зустрічі. Той каже про свою зневажену гідність і за це вимагає додаткової грошової компенсації. Селім грозиться відрубати Димитрію голову, а той відповідає, що після цього Евталія може піти до кадія і сказати, що шехзаде взяв її силою. Селім зрозумів, що він потрапив у пастку. Проте за 100 тисяч золотих Димитрій про все забуде. Шехзаде дає зухвальцю ляпас, того виводять з покоїв. Газанфер обіцяє дістати гроші, а Димитрій згоден почекати.
Нурбану дізнається про вимогу Димитрія.
Фатма у розмові з Джихангіром чує про те, що Міхрімах хоче розлучення з Рустемом, проте Гюррем її вмовила не робити так. Найголовніше те, що володар не знає про це нічого. Розум Фатми зразу запрацював у потрібному руслі. Вона про все розповіла султанові, який покликав Гюррем. Та у гніві. Султани ледь не сваряться, володар їх зупиняє. Сулейман викликає Міхрімах, щоб почути правду з перших уст. Він дізнається, що за Рустемом гріха немає, проте донька нещаслива у цьому шлюбі. Султан говорить: «Доню, життя – це не тільки весна, є ще й осінь і зима. Навіщо Всевишній створив пори року? Чому створив осінь і зиму? Щоб ми вміли цінувати весну». На це Міхрімах відповідає: «У мене не було весни – сама лише зима». Султан радить доньці ще подумати над усіма наслідками свого рішення. Біля дверей у султанські покої напружено чекають Фатма та Гюррем. Міхрімах виходить з кімнати, не промовивши ні слова. Між султанами зчиняється перепалка. Гюррем до Фатми: «Я б хотіла ставитися до тебе з розумінням, але знай – мій терпець скоро урветься. Забери свої руки від моїх дітей. Не втягуй їх у свої брудні інтриги. Бо інакше я так нависну над тобою, що ти заблукаєш у моїй тіні». Фатма, прийшовши до власних покоїв, отримує листа і поспішає піти з палацу.
Гюррем приходить до Рустема і застає його за розпиттям вина. Султана втішає вірного слугу і каже, що не дозволить розлучитися Міхрімах, адже Рустем для Гюррем дуже цінний, і їх долі пов’язані. Рустема це трохи втішає, але він розуміє, що Міхрімах його за це не покохає.
Приїхавши до палацу Елькаса, Фатма зустрічається з перським шехзаде. Він зізнається, що кілька днів ходить садом, щоб здалеку побачити султану, а та говорить, що такі таємні зустрічі небезпечні. Елькас цитує вірші, а Фатма усміхається йому. Приїхавши у покої до себе, султана відчуває, що закохалася.
Сулейман каже Гюррем, що в очах Міхрімах немає щастя. Монолог Гюррем: «Усі не можуть жити в раю. Усі про нього мріють і мріями живуть, моляться. Звісно, крім мене. Бо в мене є рай на землі – це ти. Я, звісно, теж твій рай. Але іноді і твоє пекло. Я знаю – буває, роблю тобі боляче, така моя вдача. Така я є. Колись ти за це покохав мене. Якби я перестала бути собою, наше кохання згасло б. Ні я б не була Гюррем, ні ти б Сулейманом».
Баязид вчить Хуріджихан робити художній розпис на посуді. У цей час йому доповідають про прибуття гінця від Мустафи. Султана знову не знає, куди дівати очі. У коридорі він зустрічає Явуза, який передає листа від шехзаде. «Володар дізнався про мій таємний шлюб із Міхірінісою – прочитав лист із Кютах’ї. Я не очікував, що ти можеш у мене за спиною плести інтриги. Ти розчарував мене, Баязиде. Прикро, що найсильнішого удару завдають людині ті, кому вона найбільше довіряє. Я засвою цей урок, брате». Той біжить до лали з претензіями. Помічник зізнається, що написав листа, але провина лежить на Хуріджихан. Лала Мустафа пояснив ситуацію: Гюррем наказала вислати султану, а та пообіцяла вступити в союз із хасекі-султан і розкрити велику таємницю. Баязид вважає це все брехнею. Він увірвався до Хуріджихан і вимагає пояснень. Та зі сльозами зізнається. Баязид не хоче її більше бачити.
Незабаром Міхрімах приходить до батька і просить зрозуміти її бажання відчути таке ж пристрасне кохання, як у Гюррем та султана. Потім Міхрімах оголошує валіде та Рустемові своє рішення: вони розлучаться після походу. Паша не постраждає від цього і надалі буде великим візиром, на що той відповідає: «Життя триватиме далі? Та ви мене геть не знаєте, султано». Рустем прямує до володаря і віддає печатку великого візира. Той вражений. Паша говорить: «Володарю, я робив усе можливе, щоб бути вам гідним слугою, навіть трохи більше. Слава Аллаху, ви мене завжди підтримували, однак джерело моїх сил – це Міхрімах-султан. Мої почуття до неї справді щирі. Володарю, я не заради посади, а з кохання до султани одружився. Вона – джерело мого буття, сили та могутності. Без султани я не знайду наснаги працювати далі, а ви не захочете мати такого великого візира». Сулейман зауважив, що Рустем з Міхрімах приймають важливі рішення надто поспішно, але над такими речами слід думати не один день. До кінця походу подружжя буде чекати остаточного рішення. Султан сказав – якщо Рустем не передумає здати печатку, він забере її разом з життям паші.
Нурбану помічає, що Селім стривожений, оскільки дати всі гроші, які вимагає Димитрій, непросто. Фаворитка наполегливо радить вбити його разом з Евталією, бо така плата шехзаде за помилку. «Часом муки совісті і є розплатою за помилки», – каже Нурбану. Наступного ранку до Димитрія прибуває переодягнений Селім і передає омріяне золото. Коли чоловік схилився над грошима, Газанфер приставив йому ножа до горла. Той нагадує, що Евталія про все розповість кадію, однак її приводять. Їм перерізали горло, а будинок спалили.
Елькас зустрівся перед походом з Рустемом. Той з ввічливості спитав, чи сподобалася прикраса з лавром Міхрімах-султан. Рустем, розгнівавшись, розповів про лист з обурливим змістом, однозначно натякаючи, хто автор. У цей момент до покоїв заходить Махмуд-ага – він дізнався, хто написав того листа. Він знайшов наложницю, яка передала листа, а їй віддала Мелек, служниця Фатми-султан. Рустем відразу попрямував до Міхрімах і все розповів. Султана розгублена і зла. «Хто ж би міг подумати, що сама Міхрімах-султан стане жертвою листа! Шкода. Надобраніч», – зловтішається Рустем (і правильно зробив). Вранці до Міхрімах прийшла Гюррем і знайшла доньку заплаканою – біля її ліжка був розкиданий посуд, що свідчив про те, як султана дала волю своєму гніву. Валіде знає про прикру ганьбу Міхрімах і питає, чи не буде та вимагати пояснень. Донька: «Щоб ще більше зганьбитися? Хоча куди вже більше…».
Тим часом Фатма у супроводі прислуги прямує до карети. За нею стежить Гюльбахар, головна калфа у палаці Міхрімах та Рустема.
Султан віддає наказ Сінану-азі через Соколу, щоб архітектор починав задумуватися про будівництво мечеті володаря, яка б відповідала його величності. «Ця нова мечеть має затьмарити всі, що зараз є у Стамбулі», – сказав Сулейман. Йому показують місце, де буде стояти нова святиня, і описують її майбутній інтер’єр. «Я… Коли ж я почав вважати себе вищим за тих, кого, як і мене, створив Аллах? Коли ж у мені оселилася ця незборима пиха, яка повсякчас переповнювала мої серце і душу, як хвилі море? Коли він (Сулейман) виділив мене з усіх, полюбив, тоді я підвів голову і у мені проросло зерно – зерно пихи. Я – місячне сяйво, а він, виходить, моє джерело, він – моє сонце. Він виділив мене з усіх і полюбив. Він посіяв зерно пихи у моєму серці і душі. І це зерно підняло шайтана на боротьбу, яка триватиме до самого Судного дня. І шайтан приречений на поразку у війні, яку сам проти мене почав. І на зерно всередині мене чекає вірна смерть. Бо кожне життя на землі має свій Судний день», – монолог Ібрагіма.
126 серія завершується тим, що Сулейман взяв щоденник Ібрагіма і несподівано впав. До покоїв зайшла Афіфе-хатун, злякалася і кличе лікарів.
Дивитися серіал "Величне століття" українською мовою:
Протягом кількох років свого життя при дворі султана Сулеймана, невільниця з маленького українського поселення Роксолана, рухалася до своєї мрії - безпеки і влади. Із простої наложниці вона перетворитися на дружину найсуворішого правителя Сходу, а її діти стали законними претендентами на трон Османської імперії, чиї кордони розширювалися з кожним днем. Але цей шлях був сповнений запеклої боротьби, засіяний смертями близьких людей і залитий океанами сліз, болем і приниженням, які не зламали волі сильної жінки.
Четвертий сезон серіалу "Величне століття. Роксолана" вийшов під слоганом «Вирішальна битва» і стане заключним в серіалі про Величне століття Османської Імперії. Після трагедії, що забрала життя її старшого сина, Гюррем ні на хвилину не забуває про місце, навіть не дивлячись на те, що пройшли роки ... Заручившись вірністю і підтримкою Рустема Паші, султана готується нанести ворогові смертельного удару. Між тим зростає суперництво між Селімом і Баязидом. А Падишах приймає рішення, здатне змінити долю Імперії.
113
|
