Гюррем продовжує встановлювати особу дівчини, що була з Сулейманом. Через іншу служницю Гюльшах вдається дізнатися, що це одна з трьох дівчат, яких врятувала Гюррем у торговця. Їхні здогадки зупиняються на Наді. Гюррем наказала Сюмбюлю і Гюльшах вбити дівчину, проте Афіфе, яка вчасно нагодилася, запобігла її смерті. Про те, що постраждає невинна дівчина, Афіфе доповідає Хатідже і Махідевран. Ті дають зрозуміти, що вони пожертвують дівчиною заради свого жорстокого плану, і самі поширили інформацію саме про неї для Гюррем. Афіфе відмовляється брати у цьому участь.
Ібрагім пише листа Хатідже-султан: "О скарбе, притаєний в кожній душі, перлино мого знівеченого серця! Ти - незриме крило безкрилого птаха, ти - сяйво моєї душі, сенс мого буття. О кохана, о султано моя, любов, любов на вустах, і я розтанути хочу. Не поодинці - одним цілим з тобою бути бажаю. Моє серце розбите, зламані крила! І як злетіти мені в широкі простори? Мої очі сліпі, мої вуха глухі, мій шлях це тільки шлях кохання. Хіба не воно змушує лититися дощі, перетворює воду на хмари, а хмари на воду? Кохання просочує землю собою. Хіба не кохання сходить у кожній насінині та являє себе світові? Хіба зустріч закоханих не шаленим злиттям насіння з землею? О султано, о люба моя! Я закоханий в тебе, як вода закохана в землю. Їй байдуже, на що пекуче сонце перетворить її любов. Нехай випарується і злетить у небо. Вона знає, коли має повернутися, і чекатиме терпляче. Дмухнуть вітри, засяє блискавка, заплаче небо, і вода знову побіжить до коханої. Всесвіт оголосить про єднання закоханих."
Султан проводить ніч із Фірузе. Він закоханий в неї, він хоче прокидатися з нею щодня. Сулейман розпитує дівчину про її сім'ю і походження. Та щось розповідає, більше схоже на брехню.
Тим часом у сина Гюррем Джихангіра знову загострення хвороби хребта. Фірузе, яка випадково нагодилася, молитвами заспокоює дитину. Гюррем вражена цим і наказує забезпечити Фірузе усіма потрібними ліками для малого. Із запізненням про хворобу сина дізнається султан. Він докоряє цим дружині, а та Сулейманові - тим, що йому зараз не до сина (натяк на нову коханку).
Ібрагім у листі повідомляє Сулейману: "Найясніший володарю світу! Маю честь повідомити Вам, що Тебріз віднині - частина Османської імперії. Тахмасп, не маючи сил для протистояння, втік, покинувши зброю та майно. Він, розгромлений, зазнавши цілковитої поразки, втік до Хамадану. Тахмасп утік, Тебріз - пав. Хай живе володар!".
Вночі, коли всі міцно спали, Сюмбюль і Гюльшах інсценують самогубство Наді. Вони повісили дівчину на вірьовці. До цього Сюмбюль на кухні підсипав у їжу всього гарему снодійне. На ранок всі приголомшені смертю дівчини, зокрема і Фірузе. Хатідже має розмову на підвищених тонах з Гюррем, яку звинувачує у вбивстві, але, звісно, нічого довести не може. Навіть Мустафа на вимогу матері відмовився карати Гюррем, оскільки не має доказів та повноважень керувати гаремом.
Сулейман готується вирушити в похід. Перед відбуттям він відвідує храм, де проводиться певний обряд. Голос Сулеймана: "Прийди! Хоч би ким ти був, однаково прийди! Прийди, навіть, якщо ти невірний, вогнепоклонник чи ідолопоклонник, однаково прийди! Наша обитель - це не обитель відчаю. Навіть якщо ти сто разів порушував обітниці, однаково прийди. Не будемо кидати в цю землю насіння, відмінне від любові. Не будемо засівати це чисте поле насінням, відмінним від любові. Підійди ближче, ще ближче. Нащо цей виснажливий шлях? Якщо ти - це я, а я це - ти? Та яка різниця між тобою і мною? Після нашої смерті не шукайте наших гробниць. Наші гробниці будуть у серцях мудрих. Небо, що тримає в обіймах численні зорі, хоча й безмежне, обертається навколо влади Аллаха, неначе жорно млина.
О душе, і ти обертайся так навколо Кааби. О бурлако, і ти ходи навколо столу, повного їжі. Ти п'яний любов'ю Аллаха, що створив світ із нічого. Руки й ноги тобі вже не потрібні. Тому котися, як гармата без рук і без ніг площею цієї любові. Не тіло - ця купа м'яса й кісток, що існує, мов тінь, а твоє серце стає людиною, що кружляє душею Світу. Вона стає красою, що полонить серця. Справжній закоханий, чиє серце крається, стає метеликом, що кружляє навколо світла любові. Тому що його тіло зроблене з глини, але серце - з вогню і полум'я. Кожен вид схиляється до свого виду, кожна зірка обертається на небі, все живе у злагоді з подібним і в ньому знаходить спокій. Як магніт притягує залізо, так людина, позбавлена своєї суті, зникає, стає нічим, кружляючи в порожнечі. О бідолашна людино! Все, що ти маєш, - ніщо порівняно з тим, що має Всевишній. Ти складаєшся з нічого, ти ніщо, хоча здається, що ти існуєш. Якщо ти зрозумієш цю істину, то позбудешся омани".
До Гюррем приїздить гостя - Нігяр, яку вона, виявляється, таки врятувала. Гюррем назначає її своєю слугою та приводить на очі султан. Ті невдоволені, вимагають вигнати Нігяр з гарему. Гюррем і Хатідже залишаються наодинці і починають сварку. Гюррем давить Хатідже на болюче місце: "Її присутність тобі нестерпна. Тому ти й хотіла її вбити. Коли бачиш її, тобі згадується зрада паші, так? Ти навіть боїшся, що паша знову до неї піде. Знайде в її обіймах втіху."
Хатідже уже було розмахується дати Гюррем ляпаса, проте остання перехоплює руку зі словами: "Ніхто, навіть ти, НІХТО НЕ МОЖЕ поводитися так зі мною. Перед тобою не наложниця, не рабиня! Ті дні минули, давно минули. Не забувай цього!".
68 серія закінчилася розмовою Гюррем і Нігяр про місію останньої та Мустафи і Хизира - про флот.
Дивитися серіал "Величне століття" українською мовою:
