 Будь-яка, навіть незначна радісна подія, служила приводом для частування наложниць. Свята в гаремі - це солодощі, рясні частування, щербет, а також музика, східні танці та, звичайно ж, плітки!
Святковий ранок починався добре. Наложниць не могли відшмагати або посварити лайкою, але працювати змушували. Пізніше, члени правлячої династії, зазвичай Хасекі або сама Валіде, посипали рабинь «золотим» дощем. Кидали з тераси золото і потішалися, як наложниці готові перегризати іншим глотки, щоб отримати побільше. Особисто мені таке ставлення здається звірячим, втім, до рабів в 16 столітті, а особливо в Туреччині так і ставилися...
Приготування до свята. Після ранкових занять дівчата починали довгі приготування до свята. Ходили в хамам, розучували нові рухи, дізнавалися у більш досвідчених наложниць секрети зваблювання, але головне - годинами сиділи біля дзеркала, прикрашали наряди, укладаючи волосся, користуючись ароматичними маслами, адже будуть присутні члени правлячої сім'ї, а може і сам султан або Шехзаде! Всі хочуть сподобатися, але виживає найсильніший!
Всі свята проводилися в гаремі лише ввечері. Запрошувалися всі мешканці палацу: діти, люди похилого віку, жінки. Кімнати були розділені. Жінки знаходилися в одній, чоловіки в інший. Кого запрошували на свята? Запрошувалися фокусники, масовики-витівники. З 16-го століття стало популярним запрошувати чаклунок, цілительок і всіляких провидиць. Щоб розвеселити дітей, придумували тіньові ляльки: вішали тканину, обставляли факелами і виходив своєрідний «театр тіней». Наложниці розважали всіх танцями і грою на інструментах. В основному на лютні, бубнами і іншими музичними інструментами.
|
